середа, 7 грудня 2016 р.

Не дай СНІДу шанс

      Дуже яскравою, цікавою  та  неймовірно корисною  для старшокласників стала інформаційна година «Не дай СНІДу шанс» , яка відбулась в Новотроїцькій центральній бібліотеці.
       Бібліотекар відділу обслуговування Бондар Людмила Миколаївна ознайомила старшокласників  про те, яку яку серйозну загрозу для життя людей несе ця глобальна проблема, яка поширюється  з швидкістю епідемії. Акцентувала увагу, що кожна людина повинна до кінця усвідомити всю небезпеку, яку несе СНІД, зробити все можливе, щоб уберегти себе та своїх близьких від страшної інфекції, , толерантно відноситись до ВІЛ-позитивних людей. Розповіла, що заходи цього дня відбуваються із символом-червоною стрічкою. Її вигадав Франк Мур. Вперше стрічку використали у 1991 році під час відзначення дня боротьби із СНІДом  І тепер кожен, хто  надягає червону стрічку 1 грудня, висловлює надію на майбутнє без СНІДу. Отож бібліотекар запропонувала всім учасникам прикріпити до свого одягу бейджики на яких зображена червона стрічка.

      Продовжила захід  бібліотекар Олена Свєженцева. Вона провела бесіду біля книжкової виставки «СНІД – страшний супутник людства». ЇЇ розповідь про вражаючі речі, стосовно СНІДу та наркоманії не залишили байдужими читацьку аудиторію . А відеофільм «Моя правда про СНІД», який переглянули старшокласники спонукав до роздумів як правильно сформувати здоровий спосіб життя. Далі захід продовжив бібліотечний флешмоб. Волонтери – старшокласники    рушили по центральній вулиці селища, вони розповідали перехожим про сьогоднішній день, про акцію «Ми проти СНІДУ»,    дарували червоні повітряні кульки, вручали буклети та запрошували всіх завітати до бібліотеки.




вівторок, 29 листопада 2016 р.

"Не гасне свічка пам'яті народної"

      25 листопада з метою патріотичного виховання для користувачів бібліотеки у читальному залі Новотроїцької ЦРБ була проведена година скорботи "Не гасне свічка пам'яті народної" Віддати шану жертвам голодомору зібралися учні Новотроїцької ЗОШ №1 та Новотроїцької гімназії. Бібліотекар  Заміра Аблякімова, ознайомила присутніх із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема і фактами Голодомору безпосередньо в нашому краї.

          Для присутніх було презентовано медіа-вернісаж «Голод 33-го», на якому були представлені архівні документи, ілюстровані матеріали та спогади очевидців тієї страшної трагедії. Наприкінці заходу був проведений огляд літератури «Україна пам’ятає, світ визнає», під час якого бібліотекар ознайомила присутніх з книжковими виданнями, в яких міститься інформація про страшні роки голодомору в Україні.



понеділок, 21 листопада 2016 р.

День Гідності та Свободи

«Їх прийняло небо, лишивши списки…»
 Саме під такою назвою пройшов  урок гідності у Новотроїцькій центральній районній бібліотеці підготували та провели його бібліотекарі Бондар Л.М. та Свєженцева О.В. ведучими заходу були учні Новотроїцької гімназії : Свінкова Віка, Собчишин Влад, Мартинова Настя, Карпук Дмитро, Карпук Аліса вони читали патріотичні вірші та розповідали про ті жахливі події, згадували про тих, хто загинув за свою країну, за свій народ, людей, для яких «справедливість», «гідність», «свобода», «Україна» були не просто словами, а сенсом їх життя. Найкращі сини і доньки України серед яких євреї, росіяни, вірмени, грузини, білоруси стояли пліч-о-пліч на майдані. Їх об’єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.
 Родзинкою заходу стало патріотичне дерево, яке зазделегіть підготували бібліотекарі, вони роздали учням паперові жовто-блакитні долоньки і запропонували їм написати побажання для нашої неньки України, а потім прикрасити ними дерево. Побажання були різні, але найбільше бажали миру. Свої побажання також залишили голова районної ради Коцегубов Ю.А. та заступник районної ради Піщанський М.М.
Захід закінчився, але прикрашати  патріотичне дерево побажали  усі читачі, які завітали до бібліотеки. Тож запрошуємо усіх бажаючих залишити свої побажання. Патріотичне дерево вийшло напрочуд гарним, яскравим та теплим від щирих слів, від позитивної енергетики наших читачів.  По закінченню заходу ознайомились з книжковою виставкою «День гідності та свободи» та переглянули відеофільм «Зима, що нас змінила». Сподіваємося, що захід вплинув на душі і серця нашого молодого покоління  

          Згадати події трирічної давності читачам бібліотек району допомогли  книжкові виставки «Навіки слава Україні, героям слава на віки» , які були організовані в усіх книгозбірнях системи. Цікаво було проведена інформаційна година в Новомиколаївській сільській бібліотеці «Події, що змінили нас».  Новопокровська сільська бібліотека для своїх читачів організувала годину мужності «Майдан – це стан душі і поклик серця».  «Героям Слава – вписано в серця» під такою назвою   в Одрадівській сільській бібліотеці відбулася година пам’яті. Змістовно провела засідання круглого столу Чкалівська сільська бібліотека «Через книгу до миру і злагоди».







пʼятниця, 7 жовтня 2016 р.

Новотроїцьку - 200 років

7 жовтня в Новотроїцькій районній бібліотеці в читальному залі для учнівської молоді провели історичну годину присвячену святкуванню 200-річчя смт Новотроїцьке. Бібліотекар читальної зали, Аблякімова З.М., ознайомила молодь з історією смт Новотроїцьке, підкріплюючи свою розповідь архівними фотокартками та документами. Працівниками районної бібліотеки була оформлена виставка "Новотроїцьке - Таврійська Земля"(200 років з дня заснування смт Новотроїцьке). Учні дуже зацікавилися підібраним історичним матеріалом книжкової виставки.
На закінчення заходу дуже гарно звучали вірші про рідний край наших поетів земляків Віри Яковлевої та Олени Олійник.
Вірші декламували Сердюк Анатолій та Ляшко Андрій, учні ЗОШ №1.




четвер, 6 жовтня 2016 р.

Новотроїцьке - таврійська земля


З нагоди святкування  200 - річчя смт Новотроїцьке, Новотроїцька центральна районна бібліотека разом  із архівним сектором Новотроїцької районної державної адміністрації  підготовила виставку архівних документів та фотодокументів про історію смт Новотроїцьке.
Відвідувачам запропоновано архівні фотодокументи з фонду архівного сектору районної державної адміністрації.
Працівниками районної бібліотеки підготовлена добірка літератури з історії смт Новотроїцьке. Поряд із документальними виданнями представлено вірші поетів новотройчан. 

середа, 21 вересня 2016 р.

День Незалежності України

День Незалежності України

З нагоди великого національного свята нашої державності – Дня незалежності України бібліотекарі Новотроїцької центральної бібліотеки підготовили і провели низку заходів.
За два тижні до свята презентували читачам літературу про історію здобутку незалежності України.
Організували книжкову виставку «Моя Україна – єдина і вільна». Виставку архівних документів «Україна незалежна країна».
Провели вікторину серед юнацтва, щоб з’ясувати, чи знають вони основні терміни, поняття, події нашої держави.
Розділи вікторини «Україна понад усе!»:
1. Як називають Основний закон України?
2.Які державні символи України?
3.Єдиним джерелом влади в правовій державі є …
4.Якою є Україна за формою державного правління?
5.Як називають законодавчий орган нашої держави?
6.Коли Україна проголосила свою незалежність?
7.Яка грошова одиниця України?
8. Хто був автором першої Конституції України?
9.Як називають опитування населення з найважливіших питань державного життя?
10. Як називають основну адміністративно – територіальну одиницю України.
Щоб ознайомити читачів про історію боротьби за свою свободу про перші кроки незалежності країни, бібліотека запропонувала перегляд документального фільму: «Україна. Повернення своєї історії».
Також працівники читального зала підготували і надрукували буклет, який присвятили 25-річчю незалежності України.



четвер, 30 червня 2016 р.

РУКОВОДИТЕЛЬ АГРОПРЕДПРИЯТИЯ "СВІТАНОК" СЕРГЕЙ МАКСИМЕНКО: "ВОЙНА РАЗДЕЛА ВСЕХ ДОГОЛА, И СРАЗУ СТАЛО ВИДНО, КТО ЕСТЬ КТО"

Руководитель агропредприятия "Світанок" в Новотроицком районе Херсонской области два года изо дня в день помогает подразделениям украинской армии, которые контролируют условную границу размежевания с временно оккупированным Крымом. 58-летний Сергей Иванович немногословен. Он предпочитает слушать тех, кто находится рядом, а не рассказывать о себе и своих знакомствах, талантах, возможностях. А когда комбат 80-й бригады, приехав на встречу с бизнесменом, который помогает его подразделению, обмолвился, что проезжал мимо Аскании-Новы, мы все внезапно услышали увлекательнейшую лекцию об этом заповеднике. Оказалось, что Сергей Максименко досконально знает, какие там выращивали растения, какие породы животных разводили, почему потомок основателя "Аскании" перестал сюда приезжать. И в каждом слове Сергея Ивановича сквозит искренняя любовь к родной земле. Это легко объясняется: почти двадцать лет он занимается сельским хозяйством на Херсонщине. Его предприятие - одно из самых успешных и прибыльных. Но вместо того, чтобы приумножать свои доходы, покупать роскошные машины и дорогие часы, Сергей Максименко каждый день отдает мясо, молоко, творог, чинит технику военным подразделениям, которых отправили в эти края нести службу. Для него это стало делом чести, святой обязанностью, гражданским долгом. Любое пафосное выражение подходит. И по отношению к Сергею Ивановичу теряет всю превосходную степень. Для него это просто дело, которое нужно делать либо хорошо, либо никак. Если бы все украинцы, каждый на своем месте, вели себя так же, как этот человек, мы бы уже давно жили в другой стране. - До войны я никогда не общался ни с кем из военных, - рассказывает Сергей Иванович. - Не приходилось. Но когда 14 марта 2014 года, как сейчас помню, это было воскресенье, мне позвонили и сказали, что в Новотроицк въехала колонна с пушками, много военных, творится что-то непонятное, я сразу отложил все свои дела и отправился туда. Шел мелкий противный снег. Было холодно. Я увидел рваные палатки, которые устанавливали бойцы, замерзших голодных больных людей. Это оказались артиллеристы 55-го запорожского дивизиона. Они 17 дней находились в пути. Из Запорожья вышли на Кировоград, оттуда уже пошли на Николаев и дальше, на Херсонщину. Это я все выяснил, организовывая ребятам баню, горячую еду и лекарства. Через несколько месяцев именно эти бойцы оказались под Изварино, где их равняли с землей артиллерийским огнем со стороны России. Была середина июля, уборка урожая, когда мне позвонил начальник штаба дивизиона. Никогда не забуду услышанных слов: "Уже не знаю, кому звонить. Нам очень плохо. Если можно, сообщите о нас кому-то. Рядом со мной уже третий день лежит завернутый в плащ-палатку мой погибший кум. И я не понимаю, удастся ли мне отвезти его домой или нет"... И все это на фоне жуткой канонады. В то время заместителем министра сельского хозяйства был мой хороший товарищ. Я тут же его набрал и попросил через министра Швайку связаться с министром обороны Ковалем... Не знаю, помогло это или нет, но через три дня начштаба набрал меня снова: "Спасибо. Помощь пришла. Нам привезли воду, забрали раненых". Я ни в коей мере не связываю это с собой. Думаю, просто так совпало. Хотя, все может быть... Мы продолжаем общаться, дружить со многими артиллеристами этого подразделения. После Изварино они прошли Саур-Могилу и Иловайск. За эти два года я познакомился со многими армейскими подразделениями. У нас в области стояли танковый батальон из Новоград-Волынского, 26-я бригада из Бердичева, война свела меня со вторым отрядом 73-го морского центра, артиллеристами из Кременчуга и Сум. Сдружился я с десантниками 25-й, 95-й и 80-й бригад. Комбаты с позывными Кроха, Медведь и Погляд стали моими настоящими друзьями, думаю, на всю жизнь. Мы помогаем бойцам питьевой водой, продуктами питания, электроэнергией, помещениями. Ремонтируем и восстанавливаем технику. Сейчас появились другие потребности: многим нужны средства на лечение, реабилитацию. Так же мы стараемся оздоравливать семьи наших военных. О них тоже нужно и важно помнить. Они страдают даже больше, чем сами бойцы. Военные - это мужчины, они заточены на службу, войну, лишения и трудности. А семья - нет. Мне рассказывала жена рабочего нашего предприятия, который добровольно ушел на войну: "Зима, ночь. Я обниму троих детей и плачу". - Вы считали, сколько тратите на военных, сколько отвозите им всего? - В данный момент кормим три подразделения. Каждый день отвозим бойцам по 140-150 килограммов мяса, плюс молоко и хлеб. Сколько потратил, считал до тех пор, пока цифра не увеличилась до пяти миллионов гривен. После этого решил: хватит. Ну, миллионом больше, миллионом меньше. Деньги не показатель. Понятно же, что цифра каждый день увеличивается, но если я ее буду озвучивать, мне не будут верить. Ну, не реально такие деньги отдавать на армию... Агропредприятие "Світанок" - бывший колхоз. В свое время его реорганизовали, поменяли формат, и получилось большое сельхозпредприятие, которое и возглавил Сергей Иванович. - Здесь у нас было много настроений даже не пропутинских, а каких-то пророссийских, - говорит Сергей Иванович с удивлением. - Люди, оказывается, ждали, что придет Россия и вот тогда заживем. Ну, разговариваем мы по-русски. Но мы же украинцы! - За эти два года вы стали беднее? - На днях 11-й батальон, которому мы тоже помогали, вручил мне грамоту и орден. И во время награждения я сказал такие слова: "Весной 2014 года я понял, что и здесь, на Херсонщине, может начаться такой же беспредел, как в Донецке и Луганске. И как-то мне этого не захотелось". Я начал помогать от души. А потом на западной Украине познакомился с женщиной-волонтером, которая активно участвует в помощи армии. Она узнала, откуда я и попросила: расскажите, что у вас происходит, рядом же граница. Мы разговорились. И она сказала: "Не ждите, когда вас попросят, а делайте! От вас не убудет". И действительно, меньше не стало.
- Вы сами служили в армии? -Да, в танковых войсках, в Казахстане. Перед нашим дембелем как раз ввели войска в Афганистан. Я писал письма, просил отправить меня туда. Но мне ответили, что Родина не нуждается в нашей помощи. Я вернулся домой, получил образование. Мое мнение - армия стране нужна. Да и мужчина должен отслужить. Армия многому учит. Последние годы мы наплевали на свою оборону. Военные комиссариаты сокращались, офицеры были не у дел, чуть ли не изгоями стали. Платили им по минимуму. Так нельзя! Мой друг, который помогает бойцам так же, как и я, служил вместе со мной. Поначалу мы одни тут были. Постепенно к нам начали примыкать и другие. А сейчас уже оппоненты пытаются испачкать в грязи. Говорят, что мы неспроста все это делаем, что мы преследуем свою корысть и выгоду. Но я по характеру такой человек, который плохого долго не помнит. Держу в памяти веселое и светлое. За полгода знакомства с Сергеем Ивановичем мне не раз доводилось видеть, как он общается с комбатами и их заместителями. Всегда с огромным уважением, несмотря на то, что многие ребята моложе его старшего сына. - Командиры становятся более практичными, профессиональными. Это самые настоящие боевые офицеры. Я никогда их ни о чем не расспрашиваю. Если захотят - расскажут сами. Но по их шрамам, морщинам, глазам хорошо видно, как много всего они пережили. Постепенно в процессе нашего сотрудничества ребята оттаивают, начинают делиться воспоминаниями. Это просто счастье, что у нас есть такие люди. Я всегда знал, что армия - это наш щит, надежная защита, но когда начались предательства, офицеры переходили на сторону врага... Для меня это было шоком, огромным разочарованием. Но те офицеры, которые остались верны присяге, утерли нос России. Мы не на одну голову выше своего врага. Я не раз думал: с удовольствием пошел бы служить под руководством тех командиров, с которыми меня столкнула жизнь. Да, этим молодым ребятам в чем-то еще не хватает жизненного опыта, но в военном деле они настоящие профессионалы. И поэтому к ним надо прислушиваться, они знают, что когда нужно сделать. Да, есть и случайные люди в армии, приспособленцы. Но лично я таких не встречал. - За время войны у вас поменялся круг общения? - Моя телефонная книга изменилась полностью. Со вчерашними друзьями мы с женой не общаемся. Произошел большой крен в сторону военных. Те из моих знакомых, кто спасал свою шкуру в 2014 году, сегодня снова чувствуют себя нормально и даже пытаются поднять головы и сказать, что мы ничего особенного не делали. Хотя в начале войны в глаза мне говорили: если бы ты меньше туда ездил, скорее бы все закончилось... Я часто вспоминаю фразу жены, которую она сказала через полгода после того, как началось АТО: война раздела всех догола, и сразу стало видно, кто есть кто.


- Как работники предприятия относились к вашему волонтерству? - Никто слова не сказал. Но я видел, что некоторые не довольны этим, но молчали. С течением времени они все лучше меня понимают. - Вы советовались с коллективом? - Нет. Я сразу сказал, что делаю все правильно и по-другому не будет. - Какое у вас образование? - Сначала я получил среднее техническое, а а затем и высшее. Я инженер-гидротехник. Изучал орошение и поливы сельскохозяйственных земель. Директором предприятия я стал в 1997 году. Никогда не жалел о том, что взвалил на себя огромное хозяйство. Наоборот, мне всегда интересно: смогу-не смогу, справлюсь-не справлюсь. Мой дед, ветеран войны, был председателем совхоза в сталинские времена. Может, это от него мне передалось. Родители были простыми людьми: мама учительница, папа водитель. У меня много родственников военных, поэтому я сначала поступил в военное училище, но затем меня все же перетащили в сельское хозяйство. - Как много у вас земли, скота? - Восемь тысяч гектаров земли. У нас тысяча голов дойного стада. А если посчитать всех коров, то у нас их три тысячи семьсот. Пять тысяч свиней, три с половиной тысячи овец. Что-то есть... За всем этим ухаживают 420 рабочих. Люди работают круглый год, получая одну из самых высоких зарплат не то что в Херсонской области, но и, думаю, в Украине. Когда мы решили, что всю прибыль будем тратить на развитие предприятия, у нас начало все получаться. Просто деньги нужно пускать на что-то новое, а если их прятать в карманы, оффшоры, свои проекты, вряд ли добьешься успеха. Да, когда-то нам было тяжело, но мы затянули пояса, отказались от лишних расходов, ни у кого ничего не просили. И выжили. Теперь можем себе позволить покупать хорошую технику. Мы социально защитили своих людей, заботимся о пенсионерах. Создали хорошие условия труда, что для меня, как для руководителя, является самым важным. Не раз представлял, кем бы я мог еще стать. И понимаю: никогда не смог бы быть токарем, бухгалтером, работать где-то на конвейере. Люблю свою работу за то, что каждый день не знаю, что меня ждет, чем придется заниматься. Ситуация ведь постоянно меняется, спланировать ничего невозможно. За все мои двадцать лет не было ни одного года, который был бы похож на другой. Чуть больше солнца, ветра, чуть выше температура воздуха, цены колеблются, как и количество урожая. Однажды я сформулировал: маленький урожай - это беда, а большой - катастрофа. Так и есть: при маленьком урожае вырученных за него денег не хватает на расходы. А при большом цены падают, и ты все равно не зарабатываешь столько, сколько хотелось бы. И тогда прибавочная стоимость у тебя ниже, чем при плохом урожае. - Вы производите какие-то особенные продукты? - Мы даем молоко экстракласса. У нас его берет компания "Данон" для детского питания. Пожалуй, это единственная наша "изюминка". Мы разговаривали с Сергеем Ивановичем возле огромного зарыбленного озера. Время от времени мой собеседник отвлекался - кто-то из гостей вытаскивал то карпика, то окуня. - Я по знаку зодиака Рыбы. Поэтому люблю воду и все, что с ней связано. Но с 2013 года, когда съездил сначала в Ирландию на рыбалку, а затем на Камчатку, куда поездку организовала ассоциация молочников, никуда не езжу, не отдыхаю. И не собираюсь, пока не закончится война, пока в моей стране не перестанут гибнуть люди. В своем хозяйстве мы отказались от многих праздников, концертов и фейерверков. А раньше, когда я путешествовал, обязательно подсматривал за границей, что можно полезного сделать на своем предприятии. - Какой марки у вас часы? - "Гамильтон". Я себе в Америке сделал подарок. Это не самые дорогие часы. - Они не в золоте, без бриллиантов... - Это швейцарские часы, которые выпускают специально для Лос-Анджелеса и Лас-Вегаса. Во время поездки в Америке мои часы внезапно остановились. Я пошел в магазин и купил те, которые мне понравились. Они у меня уже четыре года. Я понимаю, к чему вы клоните. Показатель статусности для меня - люди, которые рядом, а не марка часов, машины... Я считаю так: всех денег не заработаешь. А заработаешь - не потратишь. Зачем же на это тратить жизнь? - Вы один из самых крупных бизнесменов в регионе. Насколько для вас опасной была и, возможно, остается ситуация? В случае захвата Россией этого региона вам бы наверняка пришлось несладко... - Мы с супругой сразу договорились: если вдруг война дойдет до наших мест, встанем и уедем, с врагом договариваться не будем, приспосабливаться - не мой путь. Собрали тревожный чемоданчик, который и сейчас стоит наготове. Собак только с собой заберем. Их у нас четыре. Две немецкие овчарки, кокер-спаниель и такса. А сыновья сами решат, как им быть. Они уже взрослые.
В волонтерстве Сергея Ивановича (второй слева) поддержали его близкие друзья. Все они верят, что вскоре Крым вернется в Украину. И говорят, что очень скучают по поездкам на полуостров На днях общественный совет негосударственного ордена "Народный герой Украины" принял решение наградить Сергея Максименко этой высокой наградой. Церемония состоится 29 июня в Николаеве, в областном Дворце культуры, который более известен, как Дом культуры судостроителей.
Виолетта Киртока, "Цензор.НЕТ"

середа, 29 червня 2016 р.

День Конституції

Ми – Українці, єдиний народ, який поважає Закон і любить свою Батьківщину. Бібліотекарі  Новотроїцької центральної районної бібліотеки підготували низку заходів до Дня Конституції України, наша  бібліотека спробувала об`єднати  громадськість у своєрідний проект:
КОНСТИТУЦІЯ – ОСНОВА ДЕРЖАВНОСТІ
Бібліотекарі за два тижні до свята розпочали популяризацію Конституції  України. Вашій увазі пропоную найцікавіші моменти бібліотечного проекту.
Відкритий мікрофон «До Конституції з повагою, до влади - з надією» відбувся в читальній залі Новотроїцької ЦРБ.
в переддень Дня Конституції презентувала читачам літературу про історію Конституції України, добірку матеріалів про гетьмана України Пилипа Орлика та його першу Конституцію.
 Організували виставку-вікторину  «Конституція України  - закон нашого життя» , яка мала такі розділи:
1. Якою є історія українських Конституцій? Хто з відомих українців були їх авторами?
2. Коли і за яких суспільно-політичних умов було прийнято чинну Конституцію України?
3. Що означає теорія розподілу влади затверджена ст.6 Конституції України?
4. Чи здатна українська влада захистити конституційні права кожного громадянина і забезпечити оптимальні умови розвитку суспільства?
Матеріали, що представлені на книжковій виставці дають повну відповідь на запитання розділів виставки-діалогу.
Година громадянства «Внесення змін до Конституції України», за матеріалами періодичних видань ознайомили читачів із змінами, які були внесені до Конституції за останні роки. Доля і щастя народу та кожної людини залежить від того, якою буде Конституція, бо всі інші закони, розпорядження не повинні суперечити Конституції. Основному Закону України - Конституції - повинні підкорятися всі, сумлінно виконувати все, що вимагає Закон.

                                           
Конституція України – це не лише Закон законів, це – ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства. Вона увійшла в суспільне життя, як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності й соборності України.
 28 червня наша країна відзначає День Конституції. Саме 20 років тому в Україні було прийнято Основний Закон держави. Цей акт закріпив незалежність українського народу, зробив його справжнім володарем суверенітету.
Щоб ознайомити читачівз історичними передумовами прийняття Основного Закону України, прослідкувати шлях, пройдений нашою державою від Конституції Пилипа Орлика до прийняття нової Конституції України, бібліотека запропонувала читачам відеоперегляд «Перша Конституція. Конституція Пилипа Орлика та відеозапис засідання ВР, на якій приймалась Конституція України».
 Під час святкування Дня Конституції на площі біля центру культури та дозвілля бібліотекарі  провели флешмоб. Учні 10- 11 класів роздавали усім присутнім буклети  з запрошенням до бібліотеки та повітряні жовто- блакитні кульки.






середа, 22 червня 2016 р.

Бібліотека в гостях у дітей

В рамках всеукраїнської акції «Зелена бібліотека» працівники Новотроїцької  дитячої бібліотеки зустрічалися з дітьми на дитячих майданчиках, парках, літньому табору для дітей Новотроїцької ЗОШ №1.
Для дітей проводились ігри (літературні настільні) та голосні читання.

Діти залюбки гралися в рольові ігри, шашки, шахи, а молодшим школярам бібліотечні волонтери читали казки.








четвер, 19 травня 2016 р.

18 травня День пам"яті жертв депортації кримських татар

           18 травня Новотроїцька центральна районна бібліотека провела цикл заходів  до Дня памяті жертв депортації кримських татар.  Для учнів 9-11 класів Новотроїцької ЗОШ №1 та Новотроїцької гімназії було проведено урок історичної памяті  «Трагічні сторінки історії».  Бібліотекар Аблякімова Заміра  розповіла трагічну історію своєї родини, яку вона запам’ятала з розповіді бабусі та батьків. Вона поділилася спогадами що  історія моєї родини нічим не відрізняється від історії тисяч інших кримських татар. Моя бабуся з двома дітьми на руках була депортована з Криму. На той час їй виповнилося 24 роки, мамі було 6 років, моєму дяді було 4 роки дідусь на той час воював на фронті. Але і її, як і весь кримськотатарський народ, бабусю  оголосили зрадницею і вислали з Криму. Після довгих років поневірянь в 1970 році моя родина з Узбекистану повернулася до Новотроїцька де і проживає по теперішній час.» 
            З історичною довідкою про цей жахливий період життя кримських татар виступила бібліотекар Бондар Людмила.

            До уваги користувачів була оформлена книжкова виставка "Уроки памяті: 18 травня День памяті жертв депортації кримських татар", та демонстрація документального фільму «Утрачена весна»




середа, 30 березня 2016 р.

ІІ етап обласного конкурсу на звання найкращого читача 2016 року «Велика книга читацьких рекордів Херсонщини».

В районі завершився ІІ етап обласного конкурсу на звання найкращого читача 2016 року «Велика книга читацьких рекордів Херсонщини». Участь у ньому взяли 13 учасників 6-7 класів нашого району, які стали переможцями І етапу. Учасників оцінювало компетентне журі у складі працівників райвідділу освіти та дитячої бібліотеки. Переможців визначали за краще розкриття теми та образів з прочитаної книги, за майстерність під час виконання та презентації творчих завдань, образність та грамотність мови учасників.
Переможцями ІІ етапу стали Мундак Тетяна, учениця 6 класу Новотроїцької гімназії, та 7 класник Шпак Олександр, Новотроїцька ЗОШ №1.
Переможці були нагороджені грамотами й тепер вони представлятимуть наш район в обласному центрі на ІІІ етапі конкурсу. Інші учасники були нагороджені дипломами за участь у ІІ етапі конкурсу.



Галина Райська

Заступник директора Новотроїцької центральної районної бібліотеки по роботі з дітьми