Поетичний зорепад Ліни Костенко

         19 березня до дня народження української письменниці Ліни Костенко в Новотроїцькій центральній районній бібліотеці відбулося засідання поетичного клубу «Ліра». Участь у засіданні клубу прийняли: начальник відділу культури і туризму Ольга Цвільовська, учні 10-А класу та вчитель Новотроїцької ЗОШ №1 Тетяна Малищак.

      Учні школи Марія Буякевич та Ілля Плехотько читали вірші улюбленої поетеси. Бібліотекар Заміра Аблякімова ознайомила присутніх з творчістю  Ліни Костенко, зокрема зазначила, що її життя складалося так, що їй доводилося не раз показувати свою незламність, незалежність і відданість правді.

      Ліна Костенко – жива легенда. Її твори вивчають у школах та університетах. Попри таку популярність, поетеса не любить надмірної уваги до себе. Вона навіть відмовилася від звання Героя України — «політичної біжутерії не ношу». Каже, що просто робить свою справу, адже поклик письменника – писати.

      Письменниця три роки тому приєдналася до гуманітарної акції "Другий фронт АТО". Ліна Костенко передала на фронт кілька збірок своїх поезій із побажаннями та словами підтримки.

       Тетяна Малищак та Ольга Цвільовська  говорили, що Ліна Костенко — справжній майстер художнього слова. Її  поезія — це приклад самовідданого і шляхетного служіння народові. Вона пробуджує почуття добра і справедливості, творить у людині людину, по — філософськи осмислює зміст життєвих проблем. Філософська лірика Л. Костенко — велика частина поетичного доробку автора. Усі найважливіші філософські питання так чи інакше порушено в  її творах: це  й питання сенсу людського життя, швидкоплинності часу, діалектики духовного та матеріального.

       На закінчення заходу Бібліотекар Заміра Аблякімова представила книжкову виставку «Нев’янучий сад Ліни Костенко», а особливу увагу приділила збірки творів «Пелюстки для Ліни» в якій зібрані твори присвячені письменниці в рамках  обласних фестивалів виконавської майстерності «Поетичний камертон Ліни Костенко» (2015-2016 рр.). До речі у цю збірку увійшли і твори наших земляків Крупи Анни із Сиваського (вірш «Життя іде… та треба коректур»).

     Значущість поезії Ліни Костенко полягає в сутності самої поетеси, яку вона визначила так: «Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність».